Полізли перші ціни:
Голос за Блок Литвина - 150 грн.
Блок Кличка - 300 грн.

А до мами на роботі прийшла представниця БЮТ і дала програму блоку спеціально для медиків. Прикольно.
Люблю я їхніх піарщиків. Чесно)

Ну, значить, Гогольфест в картінках.

Для почтаку приймемо три умови:
1. Я не фотограф ні грама, тому все так криворуко.
2. Все сфоткане на Іксус 65
3. Жодної корекції кольору і прочьіх виєбонів, ібо впадло.

(с) Ярослав Грицак. Пророк у своїй вітчизні

На карикатурі мати вихваляє свою дочку греко-католицькому семінаристові, який шукає за нареченою: "Я не жаловала грошей на виховання моєї доньки, зато она сіяє всіма мудрощами світа. Подумайте! Она училась, окрім звичайних відомостей: психології, матефізики, геології, геогнозії, сферичної тригонометрії і навіть астрономії - а Дарвіна то просто наізусть знає". На що гість-семінарист промовляє вголос: "Чудо природи!", а про себе: "Не хотів би я борщу того їсти, що вона зварить"

Зеркало, 1882, 1 січня, №1, с. 6

Кардіфф, ВБ











Канзас Сіті, США










Шкода, що фотки не мої. Але я коли-небудь обов"язково виправлю цей недогляд.

ПС. Оце поперло мене

І чомусь ніхто не вірить, що купівля такого класного жовтого вєліка позбавить мене багатьох проблем.
Дивні...

М-да. Якийсь Еквілібріум, Гаттака чи 1984. Які б ще приклади загадати.. Радянський Союз у чистому вигляді. На роботі теперь фіксуватимуть час прибуття та відбуття. Для цього створюється окремий штат з 3 робітників (певне, ті, які ні на що більше не здатні). Тепер я хоч дізналася, що робочий день - це з 9.30 до 18.30. Але це паталогічно не мій час.
За відсидку на роботі повного дня будуть давати премії. А потім дивуються, і чого ж така фігня виходить?! Бо премії, бля, платити треба за результативність роботи, а не за присутність на роботі. От я якось сумніваюся, що моя продуктивність за дещо інший графік, аніж 9.30-18.30, нижча за продуктивність старого пердуна в сусідньому кабінеті, який тільки те і робить, що розкладає пасьянс "Косинка" усі 9 годин робочого часу.
Я не розумію, як творчим працівникам можна нав"язувати ці умовності? Ну я натурально - офісний планктон. Ще розстріляйте нас за написання текстів не в офісі, а в сусідньому парку.
Сматываю удочки.
Якщо у когось є на приміті місце у новинах на ТВ, маякуйте.
Ібо заєбало

Ура, ура, ура!!! (барабанная дробь)
Сегодня у меня заказали первый логотип. Даже не друзья, а друзья друзей)
Я, правда, понятия не имею, как это делается, но моя речь о функциональности и смысловой нагрузке логотипов и происхождении этого термина от лигатуры (интересно, они в курсе, что это?) произвела на них впечатление.
Мучаюсь.

П.С. А вообще Лебедев плохо влияет на мою маму. Она прочитала Ководство и теперь предметы обрели новые характеристики: "унылое говно", "окончательная и бесповоротная херня", "это пиздец какой-то". Хм. Даже не знаю, что ей отвечать на это

Я завжди хотіла вміти малювати.
Ні, мене не віддали до художньої школи, тому що в дитинстві я псувала всі альбоми якимись кривими лініями одним махом, а моїм улюбленим фломастером був рожевий.
Я хотіла вміти грати.
Ну хоч на чомусь. Нехай вже навіть на баяні. Або співати. Але мене віддали на танці, тому що свого часу мама вчилася грати чи то на роялі, чи то на фортепіано (хз, яка між ними різниця) і вважає це найбільш ідіотичним проведенням часу. Для мене ж ноти все одно що бухгалтерський звіт, а найбільша ганьба - виконання перед усім класом пісні про Сорренто на річну оцінку зі співів.
Усі хотіли, щоб я стала лікарем, як мої батьки та батьки їхніх батьків. Але після моєї заяви: "Чудово, дуже хочу бути паталогоанатомом!", мені дозволили вступати будь-куди, окрім як на медичний. А чьо, дуже шкода. Цікава робота.
Я хотіла мати братика. Або сестричку. Загалом, і з цим теж не пощастило.
А ще в мене немає вєліка. Тому що мені не виплатили зарплату.

Я давно перестала покупать покетбуки. Но теперь делаю это со снобским удовольствием. И мне нравятся последние приобретения с суперобложкой и прочьими понтами. Мне никогда не было плевать с высокой колокольни на внешний вид, а особенно на ощущение книги - бумага, запах, колонтитулы, шрифты, иллюстрации, переплёт (категорически не переношу книги в мягкой обложке). Но во времена бедного студенчества приходилось покупать эти недоразвитые карманные варианты. Как хорошо, что это время позади. Теперь а) я рада, что у меня есть возможность наслаждаться работой людей со внятным пониманием того, как должна выглядеть книга с "дружественным интерфейсом", и б) таких книг всё-таки довольно мало, что обидно, мерзко и противно. (Хотя стоит отметить, что таскать их в рюкзаке, не говоря уже о дамской сумочке, затруднительно или невозможно.) Иногда для ощущения полной потерянности я со стеклянными глазами листаю книги своего преподавателя (Тимошик, сука, зверь). И каждый раз в моей голове вертятся возгласы со многими вопросительно-восклицательными знаками в конце, типа: "И этот человек рассказывал мне о редактуре, промоции и о том, как должен выглядеть оригинал-макет". Надеюсь, он преподаёт исключительно в ИЖ.

А ещё я перестала читать по-украински. Хотя нет, вру. Сейчас перечитываю старые запасы. Но меня поставил в тупик опрос в Корреспонденте на лучшую украинскую книгу за прошлый год. Так и не смогла вспомнить ни одной, выданной в это время. Правда что ли, ничего не выходило? Книги про Юлю не считаются. Как в общем-то весь бред Кокотюхи.
Украинская книга вообще доставляет мало приятностей. А переводы ведь меткие, но редкие. Столько книг приходится читать по-русски, потому что их не существует в украинском варианте. Хотя многих и в русском не существует, но всё же значительно меньше. Хм, интересно, а когда последний раз переиздавали, например, того же Селинджера - перевод ещё 84-го года? А кого никогда не издавали? А кого вообще не переводили? А ведь если составить этот список и посмотреть на имена, то станет обидно за бесцельно прожитые годы. А про иллюстрации даже заикаться не буду.
Я не знаю, наверное, любое развитие нужно начинать с говна а потом переходить на более высокий уровень. Но сколько это говно может тянуться...

editort      подбросил интересную идейку по поводу книжек.
Так что вот моя одна полка (самая любимая), которая висит прямо над столом.

Вот пятницо. Кагбе работаю)

Тестирование
Я такая любительница всего нового, но это, блин, не катит ваще. Какое нафик равное право на образование?
Например, подсмторела у мамы silverandglass тесты по зарубежной литературе. Вопрос: к какому течению относится Умберто Эко?
- романтизм
- реализм
- модернизм
- постмодернизм
Лично я узнала про Эко на курсе втором.
И зуб даю, что дети в Кацапетовке тоже узнают о нём разве что из этих самых тестов. И так далее и тому подобное. Вы, умники, для начала поднимите уровень сельского образования, дайте хорошим учителям мотивацию ехать в село, чтобы была настоящая равность условий. А то я никогда не поверю, что у бедного мальчика из забитого села, который ходит в школу за три километра и пропускает занятия, если дождь или снег, потому что сапоги одни на всю семью (я не приувеличиваю - сюжет видела по телеку про это), ну вот точно такие же шансы сдать тесты на высокую отметку, как у столичного мажора, который учится в элитной школе и в придачу занимается с тремя-четырьмя репетиторами.
Слава Богу, что хоть в этот раз мне эти эксперименты не угрожают. Не завидую я детям.

ПинчукАртЦентр
Проходила мимо. Там уже очередь. Фак. А я хотела провести там завтра весь день, тупо сидя в позе лотоса, медитируя на Чудо или большой фаллос, который соединён с Токийским центром исследований космоса. А там будет бродить туева куча идиотов, глазеющих на новинку пинчука, патамушо модна.

Давайте поторгуем
Опять возле метро продают хавчик. Рядом мило прогуливаются патрульные (обязательно парочкой!) с прикольными зелёненькими полосочками на предплечье. И хоть бы шо.

Щойно побачила, що ЖЖ Лєбєдєва називається "Уютная жэжэшечка, мур-мур".
Прослєзілась

Я вже замахалась його відчувати. Це ужасно.
Шукаю роботу. Власне, в мене є ще два тижні, щоб повернутися на Тоніс, але я птіца гордая...
Не знаю, правда, як звідси звільнитися нахуй. Моя соціоадаптованість, чи то шо, мене дратує. Коли я думаю: "А як же тут без мене обійдуться?" і не наважуюся розвернутися і звалити в щасливе майбутнє. А насправді ж не здохнуть без мене, переб"ються якось.
Бо як мої мізки можна витрачати на таку мудозвонь?! І вазагалі псувати собі нерви серед цих абміційно-амбівалентних імбецилів.
Нах. Нах. Нах.
Изыди

Ось ці лапочки дуже милі. Хотіла би мати собі такого вдома, обіймати постійно і слухати, як в нього б"ється серце. прикольно









Ці штуки взагалі полонили. Втикала півгодини.
А це взагалі монументалістика якась. У останню штуку дуже хочу потрапити. Толіку Ульянову, скотині такій, вдалося прямо на прес-показі і на халяву. От же ж)))
А ше там є така штука, яка навивається "диво", здається. Але її зображення знайти не вдалося. Дуже кльова.

Замислилася над роллю мистецтва і бла-бла-бла. Мені, наприклад, просто подобається. Я не можу знайти в цьому раціональності, на відміну, наприклад, від літератури. Мене зачіпає. Хоча я сумніваюся, що це би сподобалося моїй викладачці з СХК. Хоча ні, їй би насправді сподобалося. А от там викладачеві логіки в інституті навряд чи. По-перше, це все нелогічне. І три закони тут ні до чого не використаєш. Хай йому гикнеться з цими ідіотськими законами логіки. По-друге, він такий старезний чоловік, що навряд чи вибирається на подібні заходи, навряд чи коли-небудь чув про Маріко Морі, а словосполучення контемпорарі арт - це матюк якийсь. А по-третє, він просто мудак. Хоча це спокійно можна вважати першопричиною.
Так от, про мистецтво. Ніфіга воно нікому не винне.

Від Андруховича в "Диявол ховається в сирі"
Я з ним цілком згодна.
Тому просто хочу від усього звільнитися.
І мені пофіг

Невже росіяни справді думають, що Чебурашка українською буде "апахавэлкам"? Фігєю
Отут

Сьогодні до мене жорстко приколупалися, побачивши в мені страшного українофоба - ненависника української мови.
Ніколи не думала, що доживу до такого

Казали, що це плоскогубці.
А це ПАСАТИЖІ!!!