Другий заповіт належить сучасному турецькому письменникові Джану Юджелю. Помер він 99-го року і таки похований у Датчі. Один із найвизначніших місцевих поетів періоду Республіки. Ось як впливає криза на форму заповітів - могила за 750 мільйонів це вам не реве ревучий)

Перший же, ясєн пень, Шевченків. Переклав його турецькою Ердінч Фахрі, усього на десяток років старший за Юджеля. Переклав, м"яко кажучи, гівняно. Половину придумав, половину перебрехав. Знаю, що перекладати переклад - невдячна справа, але в цьому випадку - показова :)

Останнє бажання

Після того, як помру, на високій місцині,
На зеленому пагорбі могилу хочу.
Нехай мою Україна одразу звідти буде видно 
І вітри нехай несуть від неї вітання

Після смерті також бачити бажаю
Чи безкраї мої пшеничні поля,
Я повинен чути пінний Дніпро –
Які перекази він читає, що розповідає?

Коли Дніпро потече у Чорне море
Одного дня ворожою кров’ю з України,
Я впаду на коліна
І прокричу до вас із могили:

«Кріпаки, повстаньте,
Іржаві кайдани порвіте,
Годі тих, хто п’є народну кров,
Воля – ваше священне право!»

Якщо ви одного дня мене згадаєте,
На тебе чекає світле майбуття.
Якщо поміж вами моє ім’я згадається,
Скажіть: «Він спочиває з миром»

Тож, Ердінч бей вважає, нібито Шевченко імєнно ето імєл в віду. Хоча, можливо, турецькою воно набуває свого особливого шарму - тоді ладно. Мені ще важко оцінити притаманну цій мові мелодику.

Пишуть, що досьогодні існувало 3 переклади Заповіту турецькою. Один - ось цей, виданий друком у 1965-му році. Другий пиписують Агатангелу Кримському (не здивована. І насправді саме на цей глянути було б найцікавіше). Третій - Неджаті Шашмаза Джумали, але його знайти мені теж не вдалося.
Нині ж перекладач та викладач КНУ Шевченка Дора Арнаут взялася перекласти Шевченка наново. І вже випустила перші переклади друком. Це книга KOBZAR (Seçmeler) надрукована її власним коштом, половина тиражу поїхала закордон. Книгу саме Заповіт і відкриває. Повністю перекласти класика вона планує за 2 роки.
Щасливим випадком, я свого часу із неї познайомилась. Вона - Президент Спілки Гагаузів України і, як мені пам"ятається, українською не говорить. Але все ж маю надію, що принаймні Заповіт у неї вийшов краще за ось це. А ще в мене досі лежить її гостинне запрошення походити до неї на уроки. А я все досі не погодилася, дурочка)

Впервые за пару дней вышла на улицу.
Увидела замечательное предложение от их местной городской власти



Так прям и захотелось съездить

Увидела прикольное объявление про розыгрыш билетиков на Таркана, на халяву как-то можно и поучаствовать :)

ПС. Какт в цьому блядському жж - жесть

Шоколадний заєць про себе






<

Є ще, але то просто впадло сканити. Все одно паспорт в нього 97-го року, навіть над фоткою не поржати))

Похвастаюсь)))
Пришло личное сообщение на переводческом форуме:

I am proud with you and really am.
You may believe me 'cause I'm an old man.

There is a small bug in the translation as the computer man says:

ateş: fire
alev: flame, (better flames)

nevertheless, your understanding of turkish and reflecting into english arises admiration.

Herşeyin istediği gibi olması dileğiyle ...

Приятно, спору нет. Только знал бы чувак, как ужасно я написала прошлую контрольную и каких глупых ошибок там понаделывала, не писал бы такого ни-ког-да )))

Вгадай, що це)

Я очень люблю турецкое ТВ. В нём мне нравится много разных приёмов и ходов. Мне очень нравится, что синхроны в новостях титруются. Я предлагала и нам такое устроить, но почему-то нашим криворуким уродам это показалось "технически сложно".
Я посмотрела новую серию Kurtlar Vadisi и я в очередной раз шокирована. А это просто-напросто сериал. Да, зачастую и они лажают. Особенно, что касается новостей. Но вот по части сериалов и иногда рекламы - я умиляюсь. Мне безумно нравится старая-престарая реклама Авео с Тарканом. Или новая Тюрксела, где папа звонит дочке. Ну да, у нас тоже много трогательных роликов мобильное связи и пива. Черниговское, Оболонь, Киевстар - заглядение.
но ЭТО! Как такое могло произойти? ( мы опять лажаем )

Теперь я буду плакать дома и пить по этому поводу.

А поплакать всегда можно с самым душещипательным фильмом турецкого производства.
Это Issız Adam. Это - сгусток эмоций. stambul_i_more спасибо, что вспомнил о нём и дал вспомнить мне. Людям, у которых так же развит инстинкт одиночества и аутизм на начальной стадии, этот фильм разорвёт мозг




Я впервые его посмотрела, когда ехала в автобусе из одного города в другой. Дорога занимает 5 часов. 3 часа я смотрела фильм (потом ноут умер). А ещё два безостановочно плакала, бесцельно наблюдая пролетающие мимо деревья.

Ах, как прекрасна революционная пора.
telekritika.ua/news/2009-08-31/47607 - Телекритика
telekritika.ua/news/2009-09-01/47613 - Телекритика
telekritika.ua/process/2009-09-01/47632 - Телекритика
stb.ua/e107_plugins/videotv/videoview.php - Перший сюжет на СТБ
( Как и зачем )

Орхан Памук написал как-то: "неужели после определённого возраста у человека, как правило, не остаётся друзей среди партизан?". Я рада, что до этого возраста я ещё не постарела.

Но теперь я хочу новую работу.
С фиксированным рабочим днём. И желательно к выборам. Хорошо бы было..)

Что-то как-то у меня поубавилось вдохновения по поводу турецкого после того, как начала ходить на курсы( Хоть мы и занимаемся по Хититу.
Я-то сначала думала, что люди тут взрослые - уже ж не школа, где всех заставляют - пришли по собственному желанию, поэтому учить будут быстро и упорно.
Ага, фиг там.
Мы же до сих пор путаем глаголы gelmek, gitmek, girmek и сотый урок подряд спрашиваем "чё -то я не допру, к чему здесь это hiç?" Капец, у меня это просто в голове не укладывается. И зачем я себя напрягаю, делаю домашку, учу все новыe слова + читаю всякую ерунду, перевожу пачками песни и стихи. По необходимости приходится иногда даже переводить Атиллу Ильхана и Азиза Несина.. А народ диктант на числа написать не может и домашку делает за 10 минут до прихода преподавателя в класс. А потом полурока тупим, ибо слова дома не выучили. Короче, ещё раз капец. Перестрелять их всех готова. Дык они потом ещё спрашивают - "а тебе с нами не скучно хоть? а то ты вон всё как знаешь". Ну да, мне же знания от святого духа приходят. Учить, блин, надо, а не сопли жевать.
Но это не главное, что я хотела сказать. Мне просто непонятно, вот зачем тратить своё время в сознательном возрасте, когда тебя никто волшебным пенделем никуда не гонит, на то, что тебе тупо не интересно?

Ранком гуляла вулицями. Із гарним настроєм та веселим обличчям дарувала людям нині популярні букетики і вітала із Маковеєм. І ось тут переді мною з"являється він - чоловік, що на пару із Жаданом зробив мої 19-ть щасливою порою. Степан Галябарда. Собствєнной пєрсоной. Він навіть пообіцяв написати пісню про мене. Тож, черговий Депеш Мод не за горами, таваріщі.

А ще із Борисполя зателефонувала якась невідома мені поки що дівчинка Катя. І сказала, що із далекої сонячної Туреччини привезла мені подарунок. Сподіваюся, це не якась романтична поєбєнь, а набір Хітітів, які я вимолюю вже другий місяць.

Орхан Велі (Orhan Veli Kanık) - мій чи не найлюбленіший поет. Він пише коротко і я можу його з легкістю розуміти :)) Він чіпляє, а що ще треба. Це, певне, найдовший вірш із тих, що мені траплялися. Але він розкриває одну рису, про яку ми сьогодні вели мову. Він розкриває сприйняття через слух. Можливо, перекласти в мене не вийшло так чуттєво і настроєво, проте звуки - те, до чого треба дослухатися, те, що дає розуміння, те, що може достукатися глибоко, часом треба просто закрити очі. Мені важко це зрозуміти. Я візуал ) І, власне, той Стамбул, про який ми також трохи розмовляли

Дослухаюся до Стамбула
                                                   Orhan Veli Kanık

Дослухаюся до Стамбула, мої очі закриті 

Попервах легенько дме вітерець

Тихо тріпоче

Листя на деревах

Далекий, такий далекий

Безперервний дзенькіт дзвіночків продавців води

Дослухаюся до Стамбула, мої очі закриті

 
Дослухаюся до Стамбула, мої очі закриті
Тут-таки пролітають птахи

Їхні зграї курличуть звисока
Сітки витягають із дальяна

Жіноча ніжка торкається води

Дослухаюся до Стамбула, мої очі закриті

 

Дослухаюся до Стамбула, мої очі закриті

Прохолода Критого Ринку

Галасливість Махмутпаша

Багато голубів на подвір'ях

Із доків доносяться удари молотів

Милий ранковий вітерець приносить запах поту

Дослухаюся до Стамбула, мої очі закриті

 

Дослухаюся до Стамбула, мої очі закриті

Я досі напідпитку після вчорашніх гулянок

Прохолода всередині станції з човнами

Скидається на те, що завивання південного вітру стихли

Дослухаюся до Стамбула, мої очі закриті

 

Дослухаюся до Стамбула, мої очі закриті

Краля крокує брукованим тротуаром

Лайка, пісні, тюрку, кинуті наспіх вигуки

Щось впало з її рук долі,

Напевне, троянда

Дослухаюся до Стамбула, мої очі закриті

 

Дослухаюся до Стамбула, мої очі закриті

Птаха лопоче крильми біля поли твоєї спідниці

Я не знаю, твій лоб пашіє чи ні?

Не знаю, твої губи вологі чи ні?

Срібний місяць сходить за фісташковими деревами

Я усвідомлюю це завдяки ударам жіночого серця

Дослухаюся до Стамбула

Been a long time gone
Old Constantinople's still has Turkish delight
On a moonlight night

( Для візуалів )


Ну шо, let's go?

Чистила комп. Попался идеальный бланк, которые сейчас мне хочется использовать практически каждый день:

Не поверите, но иногда страшно хочется, чтобы на обложке Плейбоя или там Максима, были такие же сиськи, но мои

Недавно (хотя, скорее, давно, просто я совсем не слежу за происходящим) на улицах Киева появились футболки с «киевскими» сердечками от Ксении Марченко.

 

З такими темпами я скоро буду знавцем турецької поезії

Ben Sana Mecburum

( я тобі зобов’язаний )

 

( Длинный нудный рассказ )

У меня будет словесный понос. До поездки осталось всего 3 дня.

Вот мы напланировали за 2 дня. Сначала это был Кемер. Вернее, если быть более точным, то Бельдиби. В общем, договорились и нашли плюсы - недалеко мой любимый Сиде. Свыклись с этой мыслью. Я уже нарисовала маршрут - что, куда и как.
А потом мы передумали. И решили ехать в Бодрум. Я прямо расстроилась. Вернее, я помню эти замечательные фотки, которые мне некогда показывали: крепость, яхты, великолепное Эгейское море и беленькие домики. Но мне это казалось скучным. А потом я подумала, что это ведь ближе к Стамбулу, да и до умопомрачительного Эфеса вообще рукой подать. А потом оказалось, что там самый большой клуб "Галикарнас". Короче, ныне Бодрум мне нравится определённо больше. Надеюсь, опять передумывать мы не будем. ( В предвкушении )

aşık oldum.
hayatımda ilk kez seni seviyorum dedim!
kimi defa şehrim değiştirmek isterim. ama olmaz. niçin? bu gerçek aşk mı? yalandan çok korkarım
burda osiz deli gibi oluyorum)))
içimde değişiklikler bekleyeceğim...

Yılın sonuçları - hiç bir şey yok :P

Помогите.
Нужна кровь О (RH-) (1-, первая негативная) для ребёнка. Сын моих знакомых.
Завтра - крайний срок

Спасибо

Вот такое пришло на корпоративную почту.
Конечно, кризис и всё такое, но подобной хуеты в жизни не встречала. Пиздец




Поэтому на работе играли в ролевые игры. Продавали канал. Придумали такой слоган:

Ещё:
1. решили забить на работу и искать друг другу дешёвые квартиры. Если есть - маякуйте.
2. нашим спонсором будет трамадол. Зато весело
3. новый год - очень грустный праздник