Я подивилася Піратів Карибського Моря - на прем"єрі. Ну, надто великої прем"єрності не відчула, бо прибула в кінотеатр за кілька хвилин до початку сеансу - вела ділові переговори за пивом :) 
Тому тільки про фільм.
Не буду розказувати весь сюжет фільму (зжалюся над тими, хто його ще не бачив). Тільки про враження
Так от
Значить є Чорна Перлина (корабель). Півфільму на ньому плавають Джек-горобець, капітан Барбосса і ця дівчинка, яка з Вілом Тернером. Значить Джек і Барбосса впевнені, що кожен із них - капітан цього судна. І кожен командує, віддає накази. А корабель собі пливе... А дівчинка раптом теж стала піратським бароном і капітаном. І вийшло так, що на кораблі вже три капітани. От нєзадача. Ну що ж, доводиться командувати втрьох. І при цьому, кожен тільки за себе і в найліпший момент готовий іншого "капітана" продати з потрохами, тільки б лишитися на Чорній перлині єдиним керманичем. По-моєму, це щось дуже нагадує....
Карочє, Пірати Карибського моря-3 - пропагандистський продукт ЦРУ!

Пруся від зорових образів. Мені подобається дивитися на картини, ходити в кіно. Останнім часом узагалі з нього не вилажу)

 Вчора дивилася "Відступників". Якщо чесно, мене не дуже впирає кіно такого штибу, але це мені чомусь сподобалося. З кожним фільмом все більше відкриваю для себе Дікапріо. От дарма він знявся в "Титаніку", чесне слово. Мене від нього вернуло довго, а потім всі вмовляли подивитися "Авіатора", переконували багатьма можливими способами, що кіно того варте, навіть не зважаючи на Дікапріо. А тепер я всім вдячна. Він - один із моїх улюблених акторів. Саме акторів, а не красівих симпатичних хлопчиків, які знімаються в кіно.


Іду завтра на танці))
Мені подобається відчувати, що я можу володіти своїм тілом, можу зробити одне па і звабити кого завгодно. Інша річ в тому, що відчувати мені це подобається, але в побуті такими вміннями я не користуюся. 
Не скажу, що я від цього стражда. Здається, якби я користувалася ним, мені варто було мати з десяток телефонів, або не мати жодного))) Але танці в будь-якому разі круто. Особливо бальні:)
 

О пів на десяту ранку мені написала блядь юля. Зловтішалася з того, що семенов не пішов зі мною на футбол. От я ж багато втратила через його відсутність, жах просто! Я же йшла не зним, а на футбол - це суттєва різниця. Власне, вона зіпсувала мені настрій, нагадавши, що я, як дурна, сиділа на стадіоні одна і вислуховувала втішання п"яного в жопу нашого аналітика; мене обпльовували насінням і  до мене дойобувалися всілякі некультурні особи; я поверталася додому одна пізньої години серед натовпу бугаїв в екстазі. А так - геть нічого. А ще - вона мене розбудила. 
Сцуко.  


Зате потім мене розбудив Ярік. Так-так-так, він зателефонував!)) Хоча минуло вже два тижні. Він виправдовувався, що був дуже зайнятим і повертався додому по другій ночі. Бляха, я була дуже рада його почути. Тим паче, що вчора знімала інтерв"ю із Олексієм Резніковим (понтуюся:) і в нього в кабінеті була така штуковина, яка дає відповіді на всі запитання. Я спитала, чи подзвонить мені Ярік. І ця фігня відповіла, що це буде завтра. Я не повірила. 
Але ж Ярік - самовпевнений мудозвон! Він сказав тільки, що він Ярослав. Неначе в мене немає більше знайомих Ярославів. Він не згадував, де і як ми познайомилися. Просто "Це Ярослав". От же ж))) Але я його впізнала по голосу. Чорт, я пам"ятаю навіть його голос. Якби ми зустрілися, я би, напевне, впізнала його по запаху.


І все'дно я думаю про Артура. Пишу йому смски, які не відсилаю. Думаю дочекатися свого дня народження. Раптом я трохи випью і наберуся сміливості, щоб сказати йому якісь недвозначні речі. Він хороший.
"Ти такий беззахисний, що в мене просто зносить дах. Ця беззахисність - вона справжня?" Якщо у нього все справжнє, то я хочу бути з ним.
Головне - гармонія.