Другий заповіт належить сучасному турецькому письменникові Джану Юджелю. Помер він 99-го року і таки похований у Датчі. Один із найвизначніших місцевих поетів періоду Республіки. Ось як впливає криза на форму заповітів - могила за 750 мільйонів це вам не реве ревучий)

Перший же, ясєн пень, Шевченків. Переклав його турецькою Ердінч Фахрі, усього на десяток років старший за Юджеля. Переклав, м"яко кажучи, гівняно. Половину придумав, половину перебрехав. Знаю, що перекладати переклад - невдячна справа, але в цьому випадку - показова :)

Останнє бажання

Після того, як помру, на високій місцині,
На зеленому пагорбі могилу хочу.
Нехай мою Україна одразу звідти буде видно 
І вітри нехай несуть від неї вітання

Після смерті також бачити бажаю
Чи безкраї мої пшеничні поля,
Я повинен чути пінний Дніпро –
Які перекази він читає, що розповідає?

Коли Дніпро потече у Чорне море
Одного дня ворожою кров’ю з України,
Я впаду на коліна
І прокричу до вас із могили:

«Кріпаки, повстаньте,
Іржаві кайдани порвіте,
Годі тих, хто п’є народну кров,
Воля – ваше священне право!»

Якщо ви одного дня мене згадаєте,
На тебе чекає світле майбуття.
Якщо поміж вами моє ім’я згадається,
Скажіть: «Він спочиває з миром»

Тож, Ердінч бей вважає, нібито Шевченко імєнно ето імєл в віду. Хоча, можливо, турецькою воно набуває свого особливого шарму - тоді ладно. Мені ще важко оцінити притаманну цій мові мелодику.

Пишуть, що досьогодні існувало 3 переклади Заповіту турецькою. Один - ось цей, виданий друком у 1965-му році. Другий пиписують Агатангелу Кримському (не здивована. І насправді саме на цей глянути було б найцікавіше). Третій - Неджаті Шашмаза Джумали, але його знайти мені теж не вдалося.
Нині ж перекладач та викладач КНУ Шевченка Дора Арнаут взялася перекласти Шевченка наново. І вже випустила перші переклади друком. Це книга KOBZAR (Seçmeler) надрукована її власним коштом, половина тиражу поїхала закордон. Книгу саме Заповіт і відкриває. Повністю перекласти класика вона планує за 2 роки.
Щасливим випадком, я свого часу із неї познайомилась. Вона - Президент Спілки Гагаузів України і, як мені пам"ятається, українською не говорить. Але все ж маю надію, що принаймні Заповіт у неї вийшов краще за ось це. А ще в мене досі лежить її гостинне запрошення походити до неї на уроки. А я все досі не погодилася, дурочка)