Вот мы напланировали за 2 дня. Сначала это был Кемер. Вернее, если быть более точным, то Бельдиби. В общем, договорились и нашли плюсы - недалеко мой любимый Сиде. Свыклись с этой мыслью. Я уже нарисовала маршрут - что, куда и как.
А потом мы передумали. И решили ехать в Бодрум. Я прямо расстроилась. Вернее, я помню эти замечательные фотки, которые мне некогда показывали: крепость, яхты, великолепное Эгейское море и беленькие домики. Но мне это казалось скучным. А потом я подумала, что это ведь ближе к Стамбулу, да и до умопомрачительного Эфеса вообще рукой подать. А потом оказалось, что там самый большой клуб "Галикарнас". Короче, ныне Бодрум мне нравится определённо больше. Надеюсь, опять передумывать мы не будем. ( В предвкушении )
Літаки, які затримуються на 14 годин, жахливо годують, стюардеси, які не можуть внятно розказати, куди ми летимо, яка температура за бортом і як в"язати цей странний рятувалий жилет, ані рідною, ані англійською, розхлябані ремені безпеки, які ніколи насправді відчуття безпеки не дають, інструкції з користування всякими літаківськими штуками німецькою або польською без перекладу, чай у чашечках-мензурках, які доводиться просити поповнити кілька разів поспіль, сидіння (особливо 27Д), які ніколи не знали слова комфорт, холоднеча і протяги від іллюмінаторів.
Але
нарешті мені вдалося знайти те, чим можна літати.
Тут нормальні стюардеси, як вміють говорити так, щоб їх розуміли люди, пілоти, які вітаються із пасажирами і обіцяють чудовий політ, тут багато нормального їдла, включаючи ікру та червону рибу, теплі мокрі рушнички, щоб витирати руки перед їжею, чай у нормальних великих стаканах із лимоном, на столики кладуть скатертини, м"які просторі шкіряні крісла, телевізори, салон, на який приємно дивтися - у світилих тонах із золотою окантовкою, тепленько і жодних протягів, ідеальні посадки та злети. Як бонус до цього - жодних затримок, виліт із віп-терміналу, відсутність будь-яких контрольних перевірок, рамок, рентгенів. Навіть посадочний талон опинився у мене в руках якось випадкого.
Єдине, чого тут бракує, - це пакетиків для блювання.
Тарам-парам.
Представляю - Держпідприємство "Україна", держпідприємство "Зал офіційних засідань".
До послуг наших парламентарів та аппарату Верховної Ради. Може, й інших чиновників, але я в деталі не вдавалася.
Тепер ясно, чому немає блювальних пакетиків. Певне, такі люди цього просто не вміють
Хай там мене задавила жаба купувати квитки на Динамо-Спартак. Це лише жаба. Мені би все одно їх повернули, але якось Спартак на таке від мене не заслуговує.
А от купити квитки на літак, щоб не бачити київських краєвидів протягом 2-3-ох днів (якщо вдасться "захворіти" на роботі, то тиждень), жити цей час у готелі і пропивати без задньої думки наявні гроші - тут уже питання простого "а шо ж я жрать-то буду". А я просто хочу поїхати звідси ненадовго.
Виявляється що всі нормальні люди (взідки вони беруться взагалі?!) планують свої польоти щонайменше за 2 місяці і відповідно купують квитки на літаки. Як я можу знати, куди потраплю за два місяці, якщо я вихідні іноді спланувати не в силах. І гроші через таких ідіотів відсуваються на другий план. Навіть на тому боці квитків бракує. І завдяки всемогутній коррупції це питання не владнати. Факінг щіт.
Шось я зажралась і забагато хочу, кажись
Подумала, що моя робота - фігня якась, якщо не дає мені можливості полетіти на вихідні нафіг.
Сколько же всего гид переврал! Стоит только покопаться в Вики, чтобы почувствовать себя полноценно обманутой.
Могу сказать для начала то, что мне очень и очень жаль, что Турция и Египет стали такими попсовыми туристическими странами. А я их люблю. Но никто их не любит. Потому что, проводя время на пляжах и воротя нос от того, что тапочки в 5-звёздочных отелях не достаточно пушисты, туристы-загоральщики не видят прелести настоящей страны.
Есть билеты на самолёт около 220 баксов. Пока не бронирую - жду добровольцев
Виза - 20 баксов. Отель - 60 евро. Плюс там всякие расходы)
Ну поедьте со мной кто-нибудь, плиииз
ЗЫ. Я хорошая)
Мені довго не могли запропонувати те, що я хочу.
Результат такий: я втомилася від телефону, я попрощалася з усіма готелями, які довго і нудно (аж цілий день, ага) вибирала в інтернеті, бо, як виявилося, всі вони на стопі ще десь із района березня-квітня. А в ті, які ще продають місця, фіг потрапиш, бо літаки всі переповнені.
Тому я роззслабилася і просто чекала, доки мені передзвонять і повідомлять приблизно таке: "Ви вилітаєте такого-то числа, селитеся в такий-то готель і насолоджуєтеся там стільки-то днів, а потім без проблем вертаєтеся додому, бо квитки на літак, мать його так, є в обидва боки".
За час зондування турів інетом і телефоном виявила:
- всього два готелі, в яких халявний інет
- всього один, в якому є бібліотека
- шалену купу п"ятизіркових, які не дають халявних (або й узагалі не дають 0_о) пляжних рушників
- консультантку (чи, певне, менеджера) туристичної фірми, яка у вуса на дує, котрий із пропонованих курортів історичний. І при цьому запевняла, що в турецькому Сіде немає жодних руїн, ви що?! А якщо навіть колись і були, під час реконструкції їх відновили, не переживайте. Це ж курортне місто! Йопт.
В результаті в останній момент мені випадає радість. Все змінюється: готель, дата вильоту, вартість і навіть кількість ночей. На диво, я потрапляю в той один із двох, де є халявний нет, і купа німців довкола. Чорт, певне, у кожного в житті має бути момент, коли він шкодуватиме, що далі Дас медхен і фусбальшпілен німецька так і не вивчилась.
Одеса - город контрастов. Порадував таксист. Їхали з Малої Арнаутської на Велику Арнаутську рівно півгодини. Зате обговорили всі останні політичні події)))
Спеціально подивилася на місце, де демонтували пам"ятник в центрі Одеси. Так якось неестетично. 
Здивував наш координатор Іван. Ніколи не думала, що можна стільки пити. Хоча хлопчик дуже навіть милий)
Якісь сумбурні враження вийшли..... Бо після нічного купання зустріла депутата-регіонала Юрія Мірошніченка, мило йому посміхалася та вмовляла теж піти покупатися у такий час. А сама подумала: "Нє к добру ето". І ясєн пєнь, не обійшлося без політики. Після завершення концерту на сцену виперлися якість люди і почали в екстазі верещати: "Спасибо Партии Регіонів за наше счасливое детство, Виктор Янукович - наше фсё, самый лучший премьер в мире!". Мало не знудило. Хотіла приїхати і сказати редактору: "А не пішов би ти в жопу". А потім заспокоїлася і зробила щось про фестиваль - без жодної політики. Але все одно відчуваю себе якоюсь неправильно. Щось тут не так.
П. С. Накрився мій домашній комп. М-да, тільки долбойоби користуються нетом, не поставивши собі нормального антивіруса(
Хоча я там була всього-то півтори години. Але - вперше в житті! Там мені відкрилося багато цікавих речей. Наприклад, львівське пиво) Випите у Львові з гарною людиною - це неперевершено!
Оперний, звісно, суперовий. Як зовні, так і з середини. Тут саме готують світлове шоу. Оперний весь у різних лапочках і увечері мусить дуже гарно світитися. Але ми того не дочекалися. Тут усі навколо готують шоу Гер Гоффа, метушаться, усюди валяються кабелі, бігають телеоператори та звукарі (журналісти в цей час насолоджуються пивом:). Метушня і відчуття свята.
З одним із звукарів я познайомилася. Дуже милий і позитивний хлопчик. Дала йому свій номер телефону. Дуже сподіваюся, що він таки зателефонує. Інакше 2 тижні депресії та розчарованості в собі мені гарантовані...
А ще я дізналася, що моя подруга - лесбійка. Нічого б особливого, але вона закохалася в мене. В мене ставлення до неї зовсім не змінилося (а чого б воно мало мінятися?). Але тепер я остаточно зрозуміла, що нічого лейсбійського в мені немає. І мав таки рацію Шкляр: найсильніші мотиватори людини - страх і секс.
- Mood:
ecstatic
Profile
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif)
kolbaskinaf- kolbaskinaf
- Website
Syndicate
